58.     Твердження, на яких побудовано фінансову звітність і які використовує аудитор в якості критеріїв її підготовки і подання законодавчим і нормативним вимогам (застосованим основам фінансової звітності).

Відповідальність за достовірне подання та розкриття інформації, яка міститься у фінансових звітах, несе керівництво підприємства. Ця відповідальність означає, що керівництво, яке подає звітність, робить твердження щодо визнання, оцінки, подання різних елементів фінансових звітів та розкриття пов’язаної з ними інформації.

Таким чином, у процесі аудиторської перевірки необхідно отримати докази, які підтверджують або спростовують відповідні твердження, що містять показники форм фінансової звітності та інформа-

ція приміток.

Показники форм фінансової звітності, як відомо, відрізняються за своїм характером.

Так, статті Балансу – це моментні показники. Вони формуються шляхом групування сальдо по активних рахунках у статті активу та групування сальдо по пасивних рахунках у статті пасиву.

Статті Звіту про фінансові результати – це інтервальні показники.

Вони формуються шляхом відображення накопичених оборотів за звітний період по рахунках обліку доходів та витрат.

Інформація, яка розкривається у примітках до фінансових звітів,може мати як інформацію, яка сформувалася в системі рахунків бухгалтерського обліку, так і іншу аналітичну (в тому числі текстову) інформацію.

Отже, різні статті фінансової звітності містять різні твердження.

МСА 500 «Аудиторські докази» поділяє твердження, щодо яких збираються аудиторські докази, на три категорії.

Перша категорія тверджень. Твердження, які містять показники балансу, або твердження про залишки на рахунках на кінець періоду.

Це такі твердження:

􀂾існування: активи, зобов’язання та частки участі у капіталі існують;

􀂾права і зобов’язання: підприємство утримує чи контролює права на активи, зобов’язання є зобов’язаннями підприємства;

􀂾повнота: відображені всі активи, зобов’язання та частки участі у капіталі, які мають бути відображені у звітності;

􀂾оцінка вартості та розподіл: активи, зобов’язання та частки участі у капіталі включені у фінансові звіти у відповідних сумах і будь-які остаточні коригування оцінки вартості та розподілу відображені у звітності відповідним чином;

Друга категорія тверджень. Твердження, які містять показники Звіту про фінансові результати або твердження щодо класів операцій та подій за період, що перевіряється. Це такі твердження:

􀂾наявність: операції та події, які відображені у звітності, відбулися та стосуються підприємства;

􀂾повнота: відображені всі операції та події, які мають бути відображені у звітності;

􀂾точність: суми, інші дані, які стосуються відображених у звітності операцій та подій, відображені належним чином;

􀂾відсічення: операції та події відображені у відповідному звітному періоді;

􀂾операції та події відображені на відповідних рахунках.

Третя категорія тверджень. Твердження, які містяться в інформації приміток, або твердження про розкриття і подання інформації. Це такі твердження:

􀂾наявність та права і зобов’язання: події, операції та інші питання, інформація про які розкрита, відбулися та стосуються підприємства;

􀂾повнота: включено розкриття всієї інформації, яка має бути включеною у фінансові звіти;

􀂾класифікація та зрозумілість: фінансова інформація подана та визначена відповідним чином і розкриття інформації чітко сформульоване;

􀂾точність та оцінка вартості: фінансова та інша інформація розкрита достовірно і у відповідних сумах.

Таким чином, для того щоб визначитися з переліком, обсягом аудиторських доказів та процедурами їх отримання, аудитор спочатку визначає для кожної статті фінансової звітності твердження, які містить від-

повідна стаття, а потім для встановленого твердження визначає доказ, джерело та процедуру його отримання

59.     Рекомендації МСА 501 щодо використання аудитором таких аудиторських процедур, як присутність при інвентаризації запасів; запит стосовно судових справ та претензій; оцінка вартості та розкриття інформації щодо довгострокових інвестицій; до слідження інформації за сегментами.

Цей МСА складається з таких частин:

а)       присутність при інвентаризації запасів;

б)      запит стосовно судових справ та претензій;

в)      оцінка вартості та розкриття інформації щодо довгострокових

          інвестицій;

г)       інформація за сегментами.

Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення стандартів і надання додаткових рекомендацій до тих, що надано в МСА 500 "Аудиторські докази", стосовно деяких окремих залишків на рахунках у фінансових звітах та іншого (розкриття інформації. Застосування стандартів і рекомендацій, наданих у цьому МСА, допоможе аудиторові одержати аудиторські докази стосовно деяких окремих залишків на рахунках у фінансових звітах та інших розкриттів, що розглядаються.Присутність при інвентаризації запасівЯк правило, управлінський персонал встановлює процедури, згідно з якими хоча б один раз на рік проводиться інвентаризація запасів, яка є основою для складання фінансових звітів або надає впевненість у перевірці достовірності безперервної системи обліку запасів.Якщо величина запасів є суттєвою для фінансових звітів, аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази щодо існування і стану запасів та (за можливості) бути присутнім при їх інвентаризації. Така присутність аудитора сама по собі є тестом системи внутрішнього контролю або процедурою по суті стосовно запасів в залежності від аудиторської оцінки ризиків та запланованого підходу. Присутність дає аудиторові змогу перевірити запаси, спостерігати за дотриманням управлінським персоналом процедур щодо ведення обліку та контролю запасів, а також одержати аудиторські докази надійності процедур управлінського персоналу.Якщо через непередбачені обставини присутність при інвентаризації запасів на заплановану дату є неможливою, аудитор повинен  провести  інвентаризацію  (або  спостерігати  за  її проведенням) деяких наявних запасів на іншу дату і (за потреби) провести аудиторські процедури щодо проміжних операцій.Якщо присутність неможлива через характер та місцезнаходження запасів, аудитор повинен розглянути, чи забезпечать альтернативні процедури одержання достатніх та відповідних аудиторських доказів існування і стану(запасів) для того, щоб дійти висновку, що аудиторові немає потреби робити посилання на обмеження обсягу аудиту. Плануючи присутність при інвентаризації запасів або проведенні альтернативних процедур, аудитор повинен розглянути:Ризики суттєвого викривлення стосовно запасів;Природу внутрішнього контролю стосовно запасів;Чи очікується встановлення адекватних процедур та надання належних інструкцій щодо проведення інвентаризації;Строк проведення інвентаризації;Місця,  де  розташовані  запаси,  і  де  проводитиметься інвентаризація;Необхідність допомоги експерта.Оцінка вартості та розкриття інформації щодо довгострокових інвестицій Якщо довгострокові інвестиції є суттєвими для фінансових звітів, аудитор повинен отримати достатні та відповідні аудиторські докази стосовно їх оцінки та розкриття інформації. nАудиторські процедури стосовно довгострокових інвестицій, як правило, включають отримання аудиторських доказів щодо того, чи здатен суб'єкт господарювання продовжити утримувати ці цінні папери на довгостроковій основі, а також обговорення з управлінським персоналом можливості продовження суб'єктом господарювання утримання довгострокових інвестицій та отримання письмових пояснень щодо цього. Інші аудиторські процедури будуть, як правило, охоплювати розгляд відповідних фінансових звітів та іншої інформації (наприклад, ринкових котирувань, які є показником вартості), а також порівняння такої вартості з балансовою вартістю цих інвестицій на дату аудиторського висновку. Якщо ця вартість не перевищує балансову вартість, аудитор повинен розглянути питання необхідності зменшення їх вартості. Якщо є невпевненість щодо відшкодування їх балансової вартості, аудитор розглядає, чи були здійснені відповідні коригування і (або) розкриття інформації.

Процедури стосовно судових справ та претензій

Судові справи та претензії, які стосуються суб'єкта господарювання, можуть суттєво впливати на фінансові звіти, а тому може виникнути потреба їх розкриття і (або) створення резервів у фінансових звітах.

Аудитор повинен виконати аудиторські процедури, щоб дізнатись про будь-які судові справи та претензії, які стосуються суб'єкта господарювання та можуть призвести до суттєвого викривлення в фінансових звітах. Такі процедури повинні включати:

•        Відповідні запити управлінському персоналові, у тому числі одержання пояснень управлінського персоналу;

•        Огляд протоколів засідань найвищого управлінського персоналу та листування з юристами суб'єкта господарювання;

•        Перевірку рахунку витрат на юридичне обслуговування;

•        Використання будь-якої отриманої інформації стосовно діяльності суб'єкта господарювання, у тому числі інформації, отриманою під час обговорень з юридичним відділом суб'єкта господарювання.

Інформація за сегментами

Як що інформація за сегментами є суттєвою для фінансових звітів, аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази щодо її представлення та розкриття у відповідності до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.

Аудитор розглядає інформацію за сегментами відносно фінансових

звітів в цілому; до такої інформації немає, як правило, потреби застосовувати аудиторські процедури, які були б потрібними в разі необхідності в висловленні аудиторської думки щодо інформації за сегментами, взятої окремо. Однак поняття суттєвості охоплює як

кількісні, так і якісні фактори, і це визнається вибором аудиторських процедур. Аудиторські процедури стосовно інформації за сегментами зазвичай складаються з аналітичних аудиторських процедур та інших аудиторських процедур відповідно до обставин. Аудитор повинен обговорити з управлінським персоналом методи, використані для визначення інформації за сегментами, визначити, чи призведуть ці методи до розкриття інформації у відповідності до застосовної концептуальної основи фінансової звітності та виконати аудиторські процедури стосовно застосування цих методів. Аудитор повинен розглянути продаж, передачі та розрахунки між сегментами, виключення міжсегментних сум, порівняння з бюджетами та іншими очікуваними результатами, наприклад, прибутку від основної діяльності як відсотку від продажу, розподілу активів і витрат між сегментами, у тому числі відповідність попереднім періодам та адекватність розкриття суперечностей.